Професійне середовище

Олена 38 років, працює секретаркою навчальної частини в одному з вищих навчальних закладів міста.  В цьому році жінка здобула другу вищу освіту (спеціальність “Психологія”) та отримала додаткове навантаження – викладачка психології. Жінка була щаслива та задоволена, адже мала можливість додаткового заробітку та перспективу перейти на викладацьку діяльність.

На одному із корпоративних заходів Олена сиділа поруч з заступником директора з навчальної частини. Чоловік одружений і давно спостерігав за нею, але відкрито знаків уваги не проявляв. Тут випала нагода і чоловік запропонував інтимні стосунки Олені. Отримавши відмову від жінки, він сказав, що вона пошкодує про це.

Через три місяці чоловік зайняв посаду директора цього закладу. На перших зборах нового навчального року директор повідомив, що на посаду викладача з психології є інший викладач.

Жінка залишилась в розпачі, адже шлях до викладацької діяльності в цьому закладі їй був закритий.

Закінчення історії: 

Олені знайома запропонувала роботу їй в іншому навчальному закладі. Зараз Олена має роботу і задоволена своїм життям, а про свій негативний досвід розповідає іншим жінкам, щоб не терпіли, не приховували таких випадків і не боялися змін у своєму житті.

Галина 45 років, має вищу економічну освіту, працювала у банку на посаді начальника відділу.

У 43 роки Галина народила двійню та перебувала у відпустці по догляду за дітьми. За час цієї відпустки банк розформували та жінка розуміла, що повертатись немає куди. Вона має великий досвід та професіоналка у своїй справі.

Галина перебувала у пошуку роботи та зверталась у різні банківські установи, пропонувала своє резюме.

При співбесідах з керівниками установ на її резюме не зважали, проте запитували скільки їй років, чи є діти.  В деяких установах відмовляли, пояснюючи, що їм потрібні молоді перспективні фахівці, які не будуть брати лікарняні на дітей.

В інших установах залишали резюме, обіцяючи зателефонувати, проте жодного дзвінка від них не було.

В інших випадках Галині телефонували та повідомляли, що за віком вона не може працювати у цьому банку, адже вони надають перевагу молодим фахівцям.

Закінчення історії:

Галина після численних відмов зрозуміла, що повернутися в ту сферу де працювала важко.  Після тривалих консультацій з психологом, жінка прийняла рішення змінити свою професію. Вона звернулася до Центру зайнятості, де отримала професійну освіту у сфері кулінарії. Їй відразу запропонували роботу помічника кухаря у ресторані. Галина отримує гідну заробітну плату і не жалкує про своє рішення.

Теоретична частина та поради. Професійне середовище (сексизм та ейджизм)

Дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. (визначення згідно з ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»)

Ейджизм – це дискримінація людини на підставі її віку, поширена як у формальних, так і в неформальних сферах життя суспільства. Проявляється в готовності адекватно сприймати та співпрацювати лише з людьми, які відповідають заздалегідь установленим віковим критеріям.

Дискримінація за віком – доволі поширене явище, що особливо гостро відчувається під час працевлаштування. Та ейджизм це не тільки, коли тебе не беруть на роботу, бо ти «застарий». Ейджизм це коли тебе не беруть на роботу, бо у тебе немає досвіду і ти «замолодий» для цієї вакансії.

Найбільш проблематичний вік для працевлаштування, вважають рекрутери, 18-21. Ці кандидати складають 25-30 відсотків тих, хто шукає роботу і не знаходить через вік чи брак досвіду. Є ще інша сторона медалі, коли вже працівник/ця вважається достатньо професійним/ою  і має попит на ринку, коли його/її досвід, потенціал і можливості є вищими за його/її теперішню посаду, і така людина подається на керівну посаду, а його/її не беруть, бо замолодий.

Сексизм – це будь-який прояв поведінки у вигляді дії, слова, зображення чи жесту, який ґрунтується на думці про те, що деякі люди, здебільшого жінки, є неповноцінними через свою стать.

Систематичні пропозиції “жіночих” і “чоловічих” іграшок дівчаткам/хлопчикам. Хлопців заохочують рухатися й ризикувати, а дівчаток – бути лагідними та слухняними. Використання таких висловів, як “бігає немов дівчинка” чи “хлопці завжди будуть хлопцями”.

В сучасному українському суспільстві ми зустрічаємось із сексизмом майже на кожному кроці. Реклама, теле- та радіопередачі, шоу-бізнес, анекдоти, навіть, шкільні підручники заражені вірусами сексизму. Ми не помічаємо іноді, що вживаємо самі, або чуємо від інших сексистські висловлювання.

Сексизм проявляється:

• у звуженні сфер та способів жіночої самореалізації переважно до приватної сфери і так званих «жіночих» видів зайнятості;
• в обмеженні можливостей особистісного та професійного зростання;
• у підвищених естетичних вимогах до жіночої зовнішності;
• у закріпленні за жінками ряду сімейно-побутових обов’язків, виняткової відповідальності за догляд і виховання дітей тощо.

Окремі прояви сексизму можуть здаватися нешкідливими, але, взяті разом, вони утворюють атмосферу залякування, страху та невпевненості. Це призводить до толерування насильства, переважно стосовно жінок і дівчат.

27 березня 2019 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію CM/Rec(2019)1 щодо запобігання сексизму та боротьби з ним.  Рекомендація містить повний перелік заходів як для запобігання, так і для засудження сексизму, і закликає до конкретних дій у таких сферах, як: мова та спілкування; Інтернет і соціальні мережі; ЗМІ, реклама та інші методи комунікації; робоче місце; державний сектор; сектор юстиції; заклади освіти; культура і спорт і приватна сфера. Країнам пропонується прийняти законодавство, яке засуджує сексизм і криміналізує сексистську ворожнечу. Він також вимагає, щоб країни контролювали впровадження антисексистської політики на національному рівні та періодично звітували перед Радою Європи.

Поради людям, які стали жертвами сексизму або ейджизму:

Знайдіть підтримку: Зверніться до довіреної особи або психолога, хто може допомогти вам зрозуміти ваші почуття та надати підтримку.

Говоріть про це: Якщо ви готові, поділіться своєю історією з кимсь, кому довіряєте. Це може полегшити вам відчуття самотності та допомогти знайти рішення.

Навчайтеся: Вивчайте права та можливості, які вам належать. Знання може допомогти у відстоюванні своїх прав.

Зберіть докази: Якщо можливо, фіксуйте випадки сексизму або ейджизму: зберігайте повідомлення, записуйте дати та час подій. Це може стати важливим при потребі звернутися за допомогою.

Зверніться за допомогою: Якщо сексизм або ейджизм відбувається на роботі або в навчальному закладі, зверніться до HR-менеджера або відповідного адміністратора.

Використовуйте ресурси: Існують організації та групи, які надають допомогу жертвам дискримінації. Вони можуть забезпечити інформацію, підтримку та поради.

Зберігайте спокій: Це складна ситуація, але спробуйте зберегти спокій. Звернення до емоцій може заважати розв’язанню проблеми.

Не винні: Пам’ятайте, що сексизм чи ейджизм – це неприпустимо, і це не ваша вина. Ви маєте право на повагу та гідність.

Дбайте про себе: Звертайте увагу на своє емоційне та фізичне здоров’я. Робіть те, що допомагає вам відновитися.

Знаходьте силу у спільноті: Знайдіть спільноту або групу людей, які поділяють ваші переконання і можуть надати вам підтримку.

Пам’ятайте, що вам завжди слід відстоювати свої права.