Сімейне середовище

Світлана 24 роки, Юрій 25 років, мали щирі почуття та гарні стосунки, які закріпили сімейним шлюбом. Вони були студентами вищого навчального закладу, навчались в одній групі та здобували юридичну освіту. Світлана мріяла про кар’єру та міцну сім’ю, а Юрій влаштувався в СБУ.

Почуття між молодим подружжям були взаємними, багато часу проводили разом, гуляли, підтримували один одного. Коли Юрій дізнався, що Світлана вагітна і у них буде дитина, то зрадів. Але радість тривала недовго.

Чоловік почав “турбуватися” про дружину, контролював її, наказував, щоб була вдома і без нього не виходила та зайвий раз не зустрічалася з подругами.

Протягом цього періоду Юрій отримав посаду керівника відділу СБУ, але часто залишався на роботі до пізньої години та час від часу приходив додому напідпитку. Світлана бачила, що стосунки дуже змінилися. Юрій став холодним, грубим та агресивним. Він часто критикував жінку, порівнюючи її з іншими та говорячи, що вона втратила свою привабливість порівняно з минулим. Світлана часто засмучувалась, плакала, але мала надію, що з народженням дитини все налагодиться.

Навіть народження дитини нічого не змінило, навпаки, Юрій часто не був вдома протягом кількох днів, він постійно сердився, кричав і навіть підняв руку на Світлану. Все його дратувало: плач дитини, прохання про допомогу, а також домашні обов’язки.

Юрій відверто заявляв Світлані про свої зв’язки з іншими жінками. На прохання жінки розлучитися відповів, що це станеться лише за його рішенням. Світлана боялася звертатися до поліції через погрози та вплив чоловіка на працівників правоохоронних органів. Він демонстрував свою силу, владу та матеріальний статус, стверджуючи, що йому вірять, а не їй, бо вона «ніхто».

Закінчення історії:

Світлана про все розповіла своїм батькам та отримала їх підтримку. Коли не було чоловіка вдома, зібрала речі та переїхала з дитиною до батьків.

Подала заяву на розлучення та на аліменти. Їх розлучили. Світлана наразі проживає окремо від батьків, у квартирі, яку вона успадкувала від бабусі.

Чоловік сплачує аліменти, Світлана у пошуках роботи.

Катерина та Сергій 20 років, навчались в одному  вищому навчальному закладі. Між дівчиною та хлопцем виникло почуття та зав’язались стосунки. Катя відчувала, що закохана у Сергія та була щирою у своїх почуттях і надіялась, що це взаємно.

Сергій був популярним хлопцем, душею компанії, його любили друзі. Катерина була старостою групи, гарно старанно навчалась, користувалась авторитетом серед студентів, часто допомагала із навчанням Сергію.

Батьки Катерини були успішними, мали невеликий власний бізнес та хороший достаток. Сергій про це знав, а Катя навіть не помічала, як він почав цим користуватися.

Стосунки між молодими людьми перейшли на більш близький рівень (інтимний). Сергій говорив Катерині, що кохає її, разом мріяли про спільний будинок, родину та затишок. Згодом Катя помітила, що коханий почав вживати багато алкоголю, приділяти увагу іншим дівчатам.

Несподіванкою для Катерини стала звістка, що вагітна. Дівчина зраділа, оскільки вірила, що це пришвидшить їхнє весілля.

Коли вона повідомила про це Сергію, хлопець відреагував дуже холодно і запитав скільки потрібно грошей на аборт, при цьому сказав, що не готовий до дітей та створення сім’ї. Він заборонив їй розголошувати цю інформацію.

Коли Катерина відмовилась від аборту, тоді Сергій сказав, що ніколи її не любив, а створення сім’ї це лише її фантазії.

Закінчення історії:

Катерина розповіла своїм батькам про стосунки з Сергієм та про вагітність. Батьки радісно прийняли новину про вагітність і одразу підтримали та запевнили, що допоможуть у всьому. Мама порекомендувала дочці попрацювати з психологом, оскільки помітила, що Катерині важко психологічно після зради коханого.

Дівчина народила здорову дитину та почувається щасливою. У Катерини з’явився хлопець, який приділяє увагу їй та дитині та має надію, що вони зможуть створити щасливу сім’ю.

Теоретична частина та поради. Сімейне середовище (Насильство в сім’ї та аб’юзивні стосунки)

Аб’юзивні стосунки – це залежні відносини, в яких партнер або партнерка порушує особисті кордони іншої людини, принижує, допускає жорстокість в спілкуванні і діях з метою придушення волі жертви.

Поради психолога як будувати гармонійні стосунки:

Можна було б сказати, що основа цього – це просто кохати один одного, і цього вистачить. Але ні, кохання само по собі не є достатнім для тривалих та взаємних стосунків. Щоб утримувати почуття протягом тривалого часу, потрібно працювати над ним, підкріплювати його: не забувати про романтику, квіти, побачення, приємні сюрпризи, відвідування кінотеатрів, подорожі, цікаві хобі, водночас не обмежувати, а поважати свого партнера чи партнерку в їхній свободі та виборі.

Готовність прийняти партнера чи партнерку:

Розуміти, що перевиховати людину неможливо. Якщо ви не бачите партнера як рівного собі, краще не брати позицію рятівника, це приведе до образ, відсутності поваги, ілюзій, претензій. Це немає стосунку до кохання.

Повага один до одного:

Навчіться поважати один одного, надихати, підтримувати, поважати цінності, інтереси, хобі. Не дискредитуйте один одного і не принижуйте.  Ми можемо мати різні погляди на одну і ту ж ситуацію, і кожен/кожна має на це право. Якщо ви готові на це, то ви будете уникати «гострих кутів».

Родинні стосунки:

Це ставлення батьків до вас, виховання, модель поведінки та побудова взаємовідносин між ними. Тут важливо розмовляти про це, переборювати негативні стереотипи перед плануванням власних стосунків.

Скласти список  здорових, не аб’юзивних стосунків:

У відносинах точно не повинно бути проявів насильства: фізичного, економічного, психологічного та сексуального. Приниження, обмеження, заборона, тотальний контроль і підзвітність, недовіра, маніпуляція – це аб’юз.

Насильство – це нанесення фізичного, психологічного або емоційного ушкодження чи стресу іншій особі. Це може виявлятися у фізичних діях (напади, побої), психологічних тисках (знущання, погрози, контроль) або емоційних формах (психологічне та емоційне насильство, використання страху для контролю).

Насильство може мати багато форм: домашнє насильство, сексуальне насильство, психологічне, економічне, булінг, насильство в родині, насильство на робочому місці чи в громадському просторі.

Важливо розуміти, що насильство не обмежується лише фізичними проявами, і його вплив може бути руйнівним для психічного та емоційного здоров’я людини.

Фізичне насильство – умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до травмування, порушення фізичного чи психічного здоров’я, заподіяння шкоди честі та гідності, в окремих випадках, до смерті

Ви зіткнулися із фізичним насильством, якщо вас:

Б’ють чи штовхають;

Не випускають з власного дому або не пускають до нього;

Погрожують позбавити життя чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу здоров’ю та безпеці;

Змушують до вживання алкоголю чи наркотиків;

Позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну;

Проти волі переміщують у межах однієї держави або за кордон із застосуванням сили, погроз чи обману.

Як це може проявлятися в постраждалих:

Людина регулярно з’являється із синцями чи ранами, але пояснює їх випадковими травмами; має запалені очі чи одягає сонцезахисні окуляри навіть у приміщенні, в ліфті, у похмуру погоду чи ввечері; має хворобливий колір шкіри чи не притаманну худорлявість; носить довгі рукави і повністю закритий одяг влітку; надмірно лякається, здригається у відповідь на дотики.

Психологічне насильство – вплив на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та завдається шкода психічному здоров’ю.

Ви зіткнулися із психологічним насильством, якщо вас:

Систематично принижують і вами маніпулюють;

Ображають словесно або негативним жестами, мімікою;

Переслідують, постійно контролюють, погрожують;

Зневажають та ігнорують бажання, думки, почуття, безпідставно критикують;

Позбавляють права на захист честі та гідності;

Шантажують;

Ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність чи походження.

Як це може проявлятися в постраждалих:

Людина постійно на зв’язку з партнером або родичем, звітує за кожний свій крок; має панічні атаки, невпевнена в собі, має безсоння чи перепади в настрої, роздратована, пригнічена, закрита, обмежує соціальні контакти.

Сексуальне насильство – протиправне посягання однієї особи або групи осіб на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього/ої.

Ви зіткнулися із сексуальним насильством, якщо вас:

Зґвалтували;

Примушують до небажаних сексуальних контактів;

Торкаються до інтимних частин вашого тіла проти вашої волі;

Примушують до сексу з іншими людьми;

Примушують до збочених форм сексуальних стосунків;

Примушують займатися порноіндустрією чи секс-бізнесом;

Примушують до вагітності або аборту;

Примушують до спостереження за статевим контактом.

Як це може проявлятися в постраждалих:

Людина замкнута та обмежує соціальні контакти, має синці на тілі, впадає в депресивні та апатичні стани, не сприймає власного тіла та сексуальності, надмірно лякається, здригається у відповідь на дотики або питання, займається самолікуванням замість того, щоб звернутися в лікарню.

Економічне насильство – умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи людей житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.

Ви зіткнулися з економічним насильством, якщо вас:

Обмежують у доступі до власних коштів чи забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне;

Пошкоджують ваше майно;

Позбавляють або перешкоджають у доступі до їжі, житла, майна;

Обмежують у можливості працевлаштування, забороняють навчатися чи працювати;

Примушують до жебрацтва;

Шантажують.

Як це може проявлятися в постраждалих:

Людина випрошує кошти у партнера, збирає чеки та квитанції за будь-яку, навіть дрібну покупку, щоб прозвітувати вдома, питає дозволу на всі свої дії в інших членів сім’ї, виглядає пригнобленою, боязливою, напруженою, каже, що не хоче дратувати когось близького своїми діями.

Поради психолога

Зверніться до організацій, що відповідають за безпеку: Якщо ви в небезпеці або відчуваєте загрозу, важливо негайно звернутися до правоохоронних органів чи організацій, які можуть забезпечити вам безпеку.

Шукайте підтримку: Зверніться до довіреної людини, близьких друзів чи сім’ї, або скористайтеся допомогою психолога, який може надати вам підтримку та поради.

Дбайте про себе: Зверніть увагу на своє фізичне та емоційне здоров’я. Намагайтеся здійснювати здоровий спосіб життя та знаходьте час для відновлення.

Не винні: Пам’ятайте, що жертва насильства несе вину. Це не ваша провина і ви маєте право на безпеку та захист.

Зберігайте докази: Якщо можливо, фіксуйте випадки насильства, зберігайте докази, які можуть бути важливими для правоохоронних органів.

Зверніться за допомогою: Існують організації, центри та групи підтримки для жертв насильства. Вони можуть надати вам інформацію, поради та підтримку.

Створіть план дій: Розгляньте можливі варіанти дій, включаючи захист себе та план евакуації, якщо ви перебуваєте у небезпеці.

Встановіть межі: Якщо це можливо, встановіть межі з людьми, які демонструють насильницьку поведінку.

Довіряйте своїм інстинктам: Якщо ви відчуваєте, що є небезпека, довіряйте своїм внутрішнім сигналам та дійте відповідно до них.

Пошук правової допомоги: У деяких випадках може бути корисно звернутися до юриста чи правозахисної організації, щоб отримати правову допомогу та консультації.

Термінова допомога:

Національна поліція (екстрена допомога) – 102

Урядова «гаряча лінія» (безкоштовно, цілодобово) – 1547

Національна гаряча лінія (безкоштовно, цілодобово, анонімно) –

0-800-500-335  116 123